Від чого залежить майбутнє гривні

Чи надовго валютний спокій? Відповідь на це питання, на мій погляд, буде залежати від ваших планів.

24 січня 2017

Штормило, нудило – потім минуло! Гривня впала на свої передноворічні позиції, і святкове похмілля виявилося зовсім недовгим і практично безболісним. Новорічна девальвація була визнана лише тимчасовим сплеском, викликаним технічними причинами. Виявилося, що витрати бюджету в кінці року були більшими, ніж зазвичай, це і викликало збільшення пропозиції гривні. Усі, кому належить, виступили із запевненнями, що ситуація під контролем, побоюватися нічого, і життя потекло далі своєю чергою.

Чи надовго валютний спокій? Відповідь на це питання, на мій погляд, буде залежати від ваших планів.

У найближчому майбутньому боятися, схоже, нічого. Статистика платіжного балансу побоювань не викликає. Сировинні ринки – головна надія української економіки – стабільні, тож навряд чи варто очікувати істотного зниження валютної виручки. Збільшення вартості основного компонента імпорту, енергоносіїв, теж не передбачається, та й споживання ми скорочуємо. Великих виплат зовнішнього державного боргу в першому півріччі не передбачено. Схоже, причин для страху немає, і віднести гроші на короткостроковий гривневий депозит буде не таким вже безглуздям. Імпортери теж можуть не хвилюватися: кілька циклів «від грошей до грошей» їм, ймовірно, вдасться пройти без втрат.

Дещо інший погляд на ситуацію, з точки зору довгострокових перспектив, для тих, хто розглядає гроші як засіб накопичення. Чи варто використовувати гривню, якщо ви збираєтеся накопичувати грошові знаки довше, ніж до 2019 року? Які основні фактори визначать долю національної валюти в найближчі роки?

Погашення зовнішнього боргу. Починаючи з середини 2017-го, доведеться платити. У цьому році $2.6 млрд, у наступному – $3.9 млрд, а далі найцікавіше... Реструктуризація зовнішнього боргу, проведена урядом у 2015, лише відклала розплату, і вже через два роки країна повинна почати погашення євробондів. У 2019 сумарні зовнішні виплати досягнуть піку – $7.5 млрд. Потім суми платежів почнуть зменшуватися, але чи дочекаємося ми цього світлого дня? Усього до кінця 2019 року необхідно виплатити $15 млрд. При цьому резерви НБУ на кінець минулого року становили трохи більше – близько $15.5 млрд, з яких своїх грошей було лише $3.6 млрд, решта – кредити МВФ. Тож, як бачите самі, необхідно десь розжитися валютою, а то до кращих часів можемо і не дожити.

Де взяти валюту?

Експорт. Українська економіка як була, так і залишається повністю залежною від кон'юнктури світових ринків сировини. На щастя, довгострокові прогнози цін на метал і зерно не віщують нічого катастрофічного, але й бурхливого зростання теж не варто очікувати. Тож надія на «металозернові» долари досить примарна.

Прямі іноземні інвестиції. Їх як не було, так і немає. Більше того, і не буде, враховуючи нинішній рівень корупції, прогнилу судову систему, відсутність реформ і війну. Навіть україно-російські інвестиції, близько третини всього обсягу, що приходили з офшорних юрисдикцій та класифікувалися як іноземні, і ті скоротилися.

Ринки капіталу. Для України вони закриті. Причини ті самі.

Кредити МВФ і супутнє фінансування. Прекрасні дешеві гроші, але тільки для тих, хто бореться з корупцією. На жаль, з одинадцяти структурних «маяків», орієнтирів, що дозволяють відстежити просування реформ відповідно до вимог МВФ, намічених на вересень-грудень минулого року, виконано всього один – е-декларування. Без реформ на гроші фонду розраховувати не варто. Хоча можуть бути і приємні сюрпризи, адже, як відомо, фінансування МВФ визначається політичною доцільністю, і нас знову зможуть «виручити» для вирішення більш важливих геополітичних завдань.

Гроші населення, з-під «матраців». Щоб їх дістати, необхідна довіра до влади або неймовірна прибутковість, що компенсує ризики інвестування. На жаль, довіри немає, як немає і спроб її заслужити. Істотних поліпшень для ведення бізнесу не спостерігається, а прибутковість доступних інвестиційних інструментів – депозитів, нерухомості, цінних паперів – наближається до нуля. Ніякого сенсу масово діставати гроші з-під матраців, щоб вкласти в бізнес або довірити українським фінансовим інститутам, на мій погляд, немає.

Якщо до всього перерахованого додати такі звичні фактори, як корупція, відсутність реформ, необхідність вливань у Приватбанк і президентські вибори, що насуваються, то довгострокова перспектива для національної валюти вимальовується не зовсім радісна. Поживемо – побачимо.

Особисті фінанси з Іваном Компаном