Обвалу не буде

Що стоїть за сезонним стрибком валютного курсу і чому з року в рік він повторюється в ті ж місяці.

30 січня 2017

Що стоїть за сезонним стрибком валютного курсу і чому з року в рік він повторюється в ті ж місяці. Одна з причин може вас здивувати.

Гліб Вишлінський,

виконавчий директор
Центру економічної стратегії

"Чи є життя при доларі за 30?" — запитує обкладинка безкоштовної газети, що належить відомому діячеві часів Януковича. "Наскільки близькі ми до обвалу до 40 грн/$?" — цікавилася вона ж ще в листопаді. Якщо в Західній Європі заробляють політичний капітал на страху перед мігрантами, то в Україні — на страху зростання курсу долара.

Але політиками і ЗМІ коло тих, хто заробляє на залякуванні українців, не обмежується. Після переходу на плаваючий курс гривні "загони оленів", як називають на жаргоні спекулятивні розгойдування курсу, стали регулярними.

У 2015 році максимальний курс готівкового долара 25 лютого становив 36 грн/$, але вже рівно через три місяці долар можна було купити всього за 22 грн. У минулому році піку вдалося досягти раніше —19 січня, коли готівковий курс розігнався до 27,5 грн/$. На цьому рівні він протримався весь лютий, але вже в кінці червня знову опустився до 24,7 грн. Нинішній сезонний ривок з 27 грн/$ на початку грудня до 29 грн/$ у середині січня не відрізняється від ривка на ті ж 2 грн рік тому.

Повторюваність ситуації стала для багатьох очевидною, що зменшило силу коливань. Поступово українці звикають до того, що усталена думка "долар буде тільки зростати" для періоду в кілька місяців вже не спрацьовує. І куплену на піку валюту потім доводиться продавати зі значними втратами.

Так і в більш тривалій перспективі фінансова вигода від валютних вкладень неочевидна. Наприклад, розмістивши отриману наприкінці грудня 2015‑го річну премію на гривневому депозиті, навіть у банку з іноземним капіталом через рік можна отримати майже 20% доходу після вирахування податків. Якщо б на них 30 грудня 2015 року на чорному ринку були куплені долари за курсом 25,8 грн, через рік їх можна було продати за 27,7 грн — лише на 7% дорожче. При цьому Нацбанк протягом року не підтримував гривню, а скуповував валюту в резерви: за 2016 рік він придбав на ринку $2,46 млрд, продавши лише $906 млн.

Залишається питання: в чому ж причина цих стрибків і падінь, які повторюються з року в рік в одні й ті ж місяці? І з'ясовується, що багато в чому провокують їх відповідальні за фінансову стабільність в країні Мінфін і Нацбанк. Винесемо за дужки давно перезрілу націоналізацію Приватбанку. Залишаються вже другий грудень поспіль "освоєння" бюджетних коштів у грудні і зарегульованість валютного ринку, що робить святкування Різдва дуже важливою причиною для виходу НБУ на валютний ринок з інтервенціями.

Куплену на піку валюту потім доводиться продавати зі значними втратами

Перша причина цього року була особливо сильна. До грудневого бенкету бюджетних організацій,  які різко вирішили витратити залишки грошей, приєдналася ДФС із 16 млрд грн відшкодування ПДВ експортерам і Пенсійний фонд, який другий рік підряд виплачував половину січневих пенсій у грудні. Звичайно, радує, що знову доходи бюджетів перевищили план, і їх потрібно було терміново витратити. Але не хотілося би, щоб у наступному грудні міністр фінансів допустив повторення цього сценарію втретє.

Що ж стосується другої причини, то читач може бути здивований. Яким чином зарегульованість призводить до великих, а не менших коливань курсу? Відповідь можна знайти прямо на сайті Національного банку. Коливання курсу і вимушені інтервенції НБУ на підтримку то гривні, то долара систематично пояснюються святами в США або Україні. За таким дивним фактором ховається введений в травні 2014 року обов'язковий продаж валютної виручки експортерів. Її розмір коливався протягом майже трьох років від 50% до 100% виручки і зараз становить 65%, які автоматично продаються банком протягом одного робочого дня незалежно від бажання клієнта і наявності попиту на валюту в цей день на ринку.

За період дії цього "тимчасового" заходу вже навіть середній бізнес звик залишати валюту в офшорах, повертаючи її в Україну лише за необхідності. Адже покупка валюти тоді ж була обставлена численними обмеженнями — її можна зробити тільки під імпортний контракт. При цьому застрахуватися від сезонних коливань курсів експортерам й імпортерам не можна: використовувані у світі інструменти для цієї мети в Україні заборонені. Саме тому, а не з жадібності імпортери змушені закладати в свої ціни курс із запасом. Це підриває встановлену самим же Нацбанком мету зниження темпів інфляції.

Всупереч усталеній думці, курсові коливання не викликані бажанням Мінфіну і Нацбанку друкувати незабезпечену гривню. Не дав би зробити це і МВФ. За ними стоять страх фінансових відомств країни змінити усталений статус-кво, спекулянти, що наживаються на паніці й безвідповідальні політики.

НВ